четверг, 16 февраля 2012 г.

Дещо про журналістську етику

Сьогодні, 16 лютого я подивився репортаж дніпропетровського 11го каналу про мітинг національно-демократичних сил 15го.
Репортаж об’єктивний, гріх слово сказати. Але…
Автори надали розлоге інтерв’ю з одним з учасників, підкреслили, що він «студент одного з дніпропетровських вишів», назвали його ім’я та показали обличчя, та ще й додали, що заради мітингу він прогуляв дві пари.
Колеги, ви що?! Хочете отримати премію імені Фадея Булгаріна? Адже тепер вирахувати цього студента так же легко, як порушити Конституцію!
(Заздалегідь відповідаю тим, хто буде бухтіти «студент повинен займатися» і ця відповідь проста: ідіть лісом. Хто за п’ять років жодної пари не прогуляв, той хай перший кине камінь).
Під час останніх переговорів з представниками міськвиконкому (тоді обговорювався маршрут демонстрації на честь героїв Крут, я представляв УНП) перед нами поклали фото тих учасників демонстрації, які одягли маски і почали обурено вигукувати «Це що, злочинці, в яких проблеми з законом? Вони що, в розшуку?».
Довелося нагадати – каюся, в жорсткий формі – що чинне законодавство не забороняє носити маски, «а все, що прямо не заборонено, те дозволено». Можновладці зробили вигляд, що вони не розуміють різниці між законом та емоціями, і почали переконувати мене, що «міліції не подобається, коли люди носять маски», хоча сексуальні проблеми міліції нічого не варті у порівнянні з законом.
Чому міськвиконком вимагав, аби не було людей в масках – перше пояснення, що прийшло вам у голову, вірне.
То ще й журналісти допомагатимуть органам?

Комментариев нет:

Отправить комментарий