Прессуха Серого Волка.

Очень уважаемое мной агентство "Новый мост" анонсировало пресс-конференцию Серого Волка на тему "Имеет ли Красная Шапочка доступ к бабушке", простите, пресс-конференцию двух тюремщиков ... ещё раз пардон, двух офицеров пенитенциарной службы: «Имеют ли доступ представители правозащитных организаций в тюрьмы и колонии».
 Участие представителей правозащитных организаций программой не предусмотрено...

О незамеченном смысле языкового закона а также о подлинных и мнимых европейских ценностях.

Сия статья специально написана по-русски, так как тех, кто читает по-украински, убеждать не нужно.

6 июня  в Днепропетровске состоялся круглый стол, посвящённый языковой политике. Он получился потрясающе интересным, можно только жалеть, что нигде не выложена полная запись.
В ходе дискуссии политолог в чине профессора одного из местных вузов В. Пушкин с пеной у рта доказывал, что закон соответствует европейским ценностям.
Разберёмся. Начнём с того, что закон никогда бы не прошёл без голосов 17 перебежчиков из  НУНСа и БЮТа и двух депутатов из партии Литвина.  Кроме того, три депутата официально заявили, что за них кто-то проголосовал поддельными карточками. Это европейкие принципы? Получи, проФФессор, ссылку: «Никакие учреждения, ни один индивид не могут обладать властью, которая не исходит явно от нации.» (Декларация прав человека и гражданина, ст. 3). Законодательная власть, которой воспользовались девятнадцать тушек, явно исходит НЕ от нации, поскольку нация избирала их как ПРОТИВНИКОВ всяких регионально-языковых законов.
Все меня слышат? Ни один закон, за который голосовали ..., как бы по-мягче выразиться, «тушки», не может считаться соответствующим европейским ценностям, ибо главная европейская ценность - депутат - слуга своих избирателей, а не наоборот.
Кстати, Пушкин истово возмущался попытками оппозиции отобрать карточки у проституток «Это же воровство!». А когда они карточками, врученными им избирателями для одного, стали голосовать за диаметральное, это не было воровство у народа? Напомню еще один подлинный европейский принцип: «По-джентельменски можно бороться с джентльменами. С бандитами следует  поступать по-бандитски». С этими словами Оливер Кромвель приказал повесить офицеров парламентской армии, за взятку перешедших на сторону короля, а заодно занимавшихся мародерством. 
Почему я говорю о подлинных европейских ценностях? Дело в том, что в последнее время  левые политики под видом европейских ценностей протаскивают такое, что не лезет ни в какие ворота. Например, во многих европейских странах, чаще всего в Англии, органы местного самоуправления, находящиеся в руках левых,  регулярно принимают решения то о  уничтожении крестов на местном кладбище, то о запрещении готовить в местных ресторанах блюда из свинины - под тем предлогом, что это оскорбляет чувства мусульман - и это выдается за европейскую ценность! Само собой, что подлинная европейская ценность - свобода совести - с такой практикой даже и рядом не стояла, ибо таким образом ислам, фактически, объявляется господствующей религией. С рассматриваемым случаем общим является то, что в обоих случаях агрессивное меньшинство с помощью демагогии, предательства и псевдодемократических извращений навязывает большинству свою волю.
И тут мы выходим на самое опасное положение закона, которое мы все просмотрели. Пункт 4 статьи 6. Попросту - написание украинских (но не русских!) слов УТВЕРЖДАЕТСЯ ПРАВИТЕЛЬСТВОМ. Сразу приходит на ум указ царя Павла о запрещении писать слово «осмотрел», но токмо  «обозрел» и никак иначе. При обилии подпоручиков Киже в нашем законоврательном органе возвращение к павловским временам неудивительно...
Смысл этой статьи раскрыл представитель ПР, заявивший, что «теперь не будет галицийского диалекта», а «раз есть киево-полтавский диалект», то всех заставим употреблять его. Правда, как раз «киево-полтавского» диалекта и не существует (как и галицийского).  Оба эти диалекта открыл Величайший Корифей языкознания т. Джугашвили там же, где он нашёл «курско-орловский диалект» русского языка - на дне бутылки. В украинском языке три диалекта (северный, юго-восточный и юго-западный) каждый из которых включает в себя несколько говоров. Но главное в том, что этот брехионал (русский по национальности) нисколько не сомневается  в своём, русского, праве диктовать украинцам как писать на родном языке. А г. Пушкин (тоже русский) считает, что именно в этом состоит европейская ценность - русские могут навязывать украинцам правописание. 
В своё время ведь букву Ґ запретили именно под предлогом, что её нет в «киевско-полтавском диалекте». Разумеется, нет. В несуществующем диалекте вообще ничего нет.
Можно не сомневаться, что утверждение написания правительством будет использовано для повторения того уродования украинского языка, которое имело место при коммунистах.
 Кстати, видимо, к числу европейских ценностей г. Пушкин относит ложь и клевету. Так, например, он упорно доказывал нам, что г. К. Штепа - идеолог украинского национализма. Никогда, ни одна националистическая партия или организация не признавала Штепу своим идеологом, из него вообще идеолог как из Сталина гуманист. Сей муж начинал свою карьеру как монархист и украинофоб, потом резко заделался отъявленным коммунистом (оставаясь украинофобом), с приходом немцев, разумеется, стал агентом гестапо. После расстрела Олены Телиги и других членов редакции «Украинского слова» он стал главредом. Гестапо обычно должность казнённого отдавало доносчику. Во всяком случае, именно он был автором многих статей в «Новом украинском слове», направленных ПРОТИВ украинского национализма. 

Янукович хоче правити до самої смерті.

 Ніяк інакше пояснити повідомлення про створення не передбаченої ніякими законами Конституційної Асамблеї неможливо.
Нагадаю, що існує рішення Конституційного Суду, згідно якого, якщо Президент поміняв Конституцію, то його другий термін вважається першим.
Неважко передбачити, що, в тому випадку, якщо Януковичу вдасться цей фортель, то пізніше з’явиться нагальна потреба змінити Основний Закон ще раз.
Щодо ж ролі Кравчука, то мені навіть важко сказати, скільки разів цей гібрид флюгера та хамелеона змінював свою політичну орієнтацію. Він позиціонував себе як комуніст, ліберал, соціал-демократ, тримався за штани Марчука та спідницю Тимошенко, а зараз – вже вдруге записався до янучарського корпусу. З усіх можливих ідеологій, які знає людство, він, здається, тільки ісламістом ще не був, так воно ж ще й не вечір.
Проте – як історик, я пам’ятаю чимало випадків, коли правителі знаходили юридичний засіб правити до кінця життя, а народи у відповідь знаходили фізичний засіб прискорити процес. Я б радив регіоналам провести спіритичний сеанс та послухати, що скажуть тіні Сомоси, Чаушеску, Каддафі…

Дніпропетровська облрада бреше!

Відкритий лист до засобів масової інформації.

Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

Народна мудрість.

Як відомо, Дніпропетровська обласна Рада прийняла звернення на захист міністра Д. Табачника http://oblrada.dp.ua/official-records/projects/Taba .

  Проте досі ніхто з коментаторів не звернув уваги, що в тексті цього документу є два випадки звичайнісінької брехні.

  Підкреслюю – я тут і зараз не буду давати політичних оцінок, мова піде лише про фактичну брехню.

  По-перше, депутати приписують Табачнику таку заслугу: «запроваджено систему прийому до ВНЗ за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників шкіл»

 Насправді цю систему було остаточно  запроваджено наказом Міністерства освіти від 28 жовтня 2009 року – ЗА ПІВРОКУ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ ТАБАЧНИКА, а фактично вона застосовувалася і до того.

 Перше ж, що зробив Табачник у ранзі міністра – це спроба скасування зовнішнього оцінювання, див., наприклад:

  http://ru.tsn.ua/ukrayina/tabachnik-otmenil-vneshnee-testirovanie.html

Боротьбу з зовнішнім оцінюванням Табачник продовжує і до останнього часу, фактично відновивши корупційні схеми і повсякчас повторюючи, що, начебто, зовнішнє оцінювання не дає можливості об’єктивно оцінити  абітурієнта (цікаво, об’єктивна оцінка – це в доларах чи у євро?). Нещодавно він знову запропонував відновити середній бал та вступні іспити в повному обсязі  http://www.nv.zp.ua/mod.php?mod=publisher&op=viewarticle&artid=3333.

 Середній бал означає, що обдарованому гуманітарію доведеться добиватися (ясно, якими засобами) високих оцінок з хімії та фізкультури, а як можуть на екзамені зарізати за абсолютно правильну відповідь, знає кожен…

Друга брехня облради полягає у твердженні, начебто, стараннями Табачника широко обговорено та підготовлено в остаточній редакції Закон України „Про вищу освіту”,».

Насправді, як нещодавно повідомив Голова уряду Азаров , що цей законопроект (який викликав бурхливі протести, в тому числі і аполітичних людей) БУДЕ ЗАМІНЕНО НОВИМ. http://www.nv.zp.ua/mod.php?mod=publisher&op=viewarticle&artid=3333.

Далі їхати нікуди! В заслугу міністру ставлять законопроект, який сам уряд визнав непридатним навіть після внесення поправок!

У Дніпропетровську забороняють святкувати день народження Кобзаря

  Сьогодні, 2 березня, працівники відділу внутрішньої політики Дніпропетровського міськвиконкому відмовилися прийняти в заступника Голови Дніпропетровської організації Української Народної партії заявку на проведення урочистостей, присвячених дню народження Т.Г. Шевченка 9 березня, хоча такі заходи проводяться щороку.

Представники влади пояснили цю заборону тим, що після ходи, присвяченій Дню Пам’яти Героїв Крут кілька молодих хлопців запалили файери, чим, начебто, порушили домовленість, хоча я особисто брав участь у переговорах і можу засвідчити: домовленість передбачала, що файерів не буде ПІД ЧАС ХОДИ, у зв’язку з ожеледицією, та, відповідно, можливістю травм. Запалили ж флаєри по закінченню ходи, коли всі стояли на місці.

Другою причиною названа участь членів УНП в пікетуванні Дніпропетровської міськради 15 та 29 лютого з вимогою перейменувати вулиці, які носять імена засуджених судом злочинців Постишева, Чубаря та Косіора.

Коментуючи ситуацію, Голова ДОО УНП А. Сокоринський підкреслив, що окупаційна влада Партії Регіонів та їх сателитів послідовно проводить лінію на порушення конституційного права громадян на мирні збори та русифікацію, але заборони святкувати день народження Кобзаря ще не було. «Такого не робив навіть комуністичний режим, принаймні офіційно.» Політик назвав таку заборону плювком в душу кожного українця.  «Це – яничарство у чистому вигляді» - підсумував Голова організації.

 Слід особливо підкреслити, що  прийнята у Дніпропетровському міськвиконкомі практика не накладати на заявку резолюцію з забороною, а повертати без розгляду є порушенням головного конституційного принципу – кожну заборону можна оскаржити по суду. А відмову взяти папір оскаржити неможливо.

 Керівництво ДОО УНП заявляє, що святкування українцями дня народження українського генія відбудуться попри усі заборони сучасних валуєвих та місцевих табачників.

Я прошу всіх патріотів поширити цю інформацію далі, бо її будуть замовчувати – див. мою статтю « Як прорвати блокаду» http://www.politikan.com.ua/0/0/0/21266.htm

Суд над журналистом

Итак, редактора газеты «Лица» А. Гарагуц будут судить за «невыполнение законных требований прокуратуры» http://www.litsa.com.ua/news/own/4968/garaguts-budut-sudit.htm

  Требования, правда, насквозь НЕзаконные, но прокуратура, похоже, считает, что тот прав, у кого меньше обязанностей.

  Фабула дела такова: известный гибрид ежа и ужа бизнесмена и журналиста Филатов подвергся критике в некоторых статьях  «Лиц». В частности, коллега Степан Молоток (тоже довольно известный) высмеял утверждение Филатова, будто бы его вертолёт был подбит некими злонамеренными личностями из пневматического ружья. Рискну заметить, что я тоже впервые слышу о таком средстве ПВО.

  Филатов, вместо того, чтобы вступить в журналистскую полемику, написал донос заявление в Кировскую районную прокуратуру г. Днепропетровска.

   Оное богоугодное заведение потребовало от Гарагуц:

А) назвать настоящую фамилию Молотка и автора ещё одной критической статьи (это, по закону, только по требованию суда);

Б) предоставить в прокуратуру авторские материалы, использованные при подготовке статей (тут, так сказать, два беззакония в одном: в этих материалах, скорее всего, называются имена информаторов, которые тоже раскрываются только по требованию суда, и, главное, записи-фотоплёнки являются ЧАСТНОЙ СОБСТВЕННОСТЬЮ журналистов, и Гарагуц не имеет права их изымать – она не следователь)

В) предоставить штатное расписание и должностные инструкции (если кто-то может придумать другую причину такого требования, кроме поисков к чему бы придраться, пусть напишет).

  Наконец, ВСЕ требования прокуратуры НЕЗАКОННЫ ПО ОПРЕДЕЛЕНИЮ  - ибо прокуратура – Кировская, а редакция – в другом районе.

 Обострение пикантности ситуации состоит в том, что сие учреждение АРЕНДУЕТ своё помещение у бизнесмена, о тесных связях которого с Филатовым чирикают все днепропетровские воробьи…

  К сожалению, это не так смешно. Если журналисткое сообщество сегодня не поднимется за Гарагуц, завтра на кого-то из вас может наехать тьмутараканская прокуратура по доносу какого-нибудь Рейдера Прихватизаторова.

Фінт Табачника.

Табачник, схоже, розіграв операцію, яку він вважає безпрограшною.

Спочатку з посиланням на джерела в міністерстві пройшла інформація, що, начебто, вже підготовлений наказ про ліквідацію курсу «Історія України» та про значне скорочення кількості годин на викладання української мови, літератури, та всесвітньої історії.

  Оскільки репутація пана Т. відома, то в цю інформацію повірили, тим більше, що він тримав паузу. Так само ясно, що всі - я також - основну увагу приділили скасуванню історії. 

  Через два дні міністр по знищенню освіти спростував  повідомлення про історію, довго обурювався ...і скоромовкою визнав, що кількисть годин на українську мову, літературу, ІСТОРІЮ УКРАЇНИ скорочуються (у п'ятому класі, де закладаються основи - ВДВІЧІ!).
 Я висловлюю оціночне судження - так воно й було задумано з самого початку. Налякати повним знищенням, аби проштовхнути значне скорочення.
 Аргументи цього..../самоцензура/  про те, що години потрібні для другої шноземної мови не відповідають дійсності. Саме для цього протягом багатьох років велася поступова підготовка до переходу на 1'2- річне навчання. Проте регіонали і особисто Табачник знищили цю життєво необхідну реформу (їм освічені раби не потрібні).
 Що робити? 
Підсилити антитабачну кампанію!
 

Шиза

Мені здається, що я перебуваю в будинку для божевільних.

Інфа про те, що Табачник скасував предмет «Історія України» та значно скоротив кількість годин на українську мову та літературу пройшла ще позавчора, і … і … одна заява п. Налівайченко http://news.yandex.ua/yandsearch?cl4url=unian.net%2Fukr%2Fnews%2Fnews-486736.html, і …. Мовчанка.

  Зате в соціальних мережах жваво обговорюють перемогу латишів над п’ятою колоною.

Латиші-то молодці….

У нас – мовчанка. Мовчать політики, мовчать письменники, мовчать вчені, мовчать….

Я не буду висловлювати систему аргументів – всі знають, що в того, хто забув історію, в того немає майбутнього.

  Я просто хочу задати питання – чи є ще українська інтелігенція, чи одні б@ді залишилися?

   

Дещо про журналістську етику

Сьогодні, 16 лютого я подивився репортаж дніпропетровського 11го каналу про мітинг національно-демократичних сил 15го.
Репортаж об’єктивний, гріх слово сказати. Але…
Автори надали розлоге інтерв’ю з одним з учасників, підкреслили, що він «студент одного з дніпропетровських вишів», назвали його ім’я та показали обличчя, та ще й додали, що заради мітингу він прогуляв дві пари.
Колеги, ви що?! Хочете отримати премію імені Фадея Булгаріна? Адже тепер вирахувати цього студента так же легко, як порушити Конституцію!
(Заздалегідь відповідаю тим, хто буде бухтіти «студент повинен займатися» і ця відповідь проста: ідіть лісом. Хто за п’ять років жодної пари не прогуляв, той хай перший кине камінь).
Під час останніх переговорів з представниками міськвиконкому (тоді обговорювався маршрут демонстрації на честь героїв Крут, я представляв УНП) перед нами поклали фото тих учасників демонстрації, які одягли маски і почали обурено вигукувати «Це що, злочинці, в яких проблеми з законом? Вони що, в розшуку?».
Довелося нагадати – каюся, в жорсткий формі – що чинне законодавство не забороняє носити маски, «а все, що прямо не заборонено, те дозволено». Можновладці зробили вигляд, що вони не розуміють різниці між законом та емоціями, і почали переконувати мене, що «міліції не подобається, коли люди носять маски», хоча сексуальні проблеми міліції нічого не варті у порівнянні з законом.
Чому міськвиконком вимагав, аби не було людей в масках – перше пояснення, що прийшло вам у голову, вірне.
То ще й журналісти допомагатимуть органам?

Треба бити на сполох!

Одночасна заміна керівництва п’яти київських музеїв та призначення директором Києво-Печерського заповідника молодої дівчини, яка, вручаючи премію ім.. Олеся Гончара називала його «відомим поетом», (Бідний Спіноза! Він вважав, що неуцтво не є аргументом!) привернуло увагу громадськості (поки що музейної та навколо- музейної) на обговорення в Міністерстві руйнування культури так званої технології ТЄС, або, як її ще називають, системи монетизації.
  Про її суть … надамо слово її творцям.
«И все-таки, какова конечная цель оценки музейных ценностей?
– Украина потеряла примерно тысячу экспонатов…
– Оценка поможет избежать краж?
– Проблема более глобальна, чем, чтоб не украли… Вы прекрасно понимаете, существует золотой запас в стране…
– Речь идет об обеспечении стоимости национальной валюты?
– Совершенно верно, всего-навсего. («Всього-навсього!» - К.К.)
– Музейные ценности не ликвидные, это же не товар. Как они могут обеспечивать стоимость национальной валюты?
– Это не товар. Золото тоже не товар…
– Золотовалютные резервы как раз товар, и Нацбанк, в частности, выходит с этим товаром на торги…
…–  Мы имеем на сегодняшний день гораздо больше активов, чем они используются, и никто не знает, как выйти из кризиса. Хотя, проведя всего-навсего оценку, мы подымаем статус национальной валюты... (підкреслено мою –К.К.)
 То есть мы закрепляем, что у нас вот этого есть на такие-то деньги… Если мы не собираемся его реализовывать, о какой ликвидности мы говорим? То есть его музейная ценность составляет вот такую стоимость, цифровое выражение в долларах, гривне. Вопрос больше к финансистам, а никак ни к музейным сотрудникам: как правильно рассмотреть актив который есть в стране, но которым никто не пользуется?
– Но ведь в таком контексте его использовать в принципе невозможно?
– Ну почему не возможно? Если в стране вводится закон о том что, утрированно, мы отвечаем каким-то музеем. Он «весит» 100 млрд. Взяли [кредит] 50 млрд. Проели, пропили, прогуляли… Этот музей не имеет права перемещаться за пределы государства. Вам существенно, кто будет хозяин в музее – зарубежный или внутренний – если это остается навсегда в стране и не имеет права перемещения в любую другую точку музейного шара?.. (підкреслено мою –К.К.)
  Зачем тогда открывать такую возможность даже теоретически?
- Государство не может дать нормальную пенсию людям…
– А что изменится?
– Возможность государства включить станок и дать денег.»
Сказано, як на мене, ясно. Особливо для людини, яка трохи вище заявила, що музейні працівники «нічого не роблять»…І, до речі, береться оцінювати українські культурні цінності, не володіючи українською мовою, та й російська в нього … гм…
  Вочевидь, має рацію Ю.Костенко, який порівняв «технологію» з розпродажем більшовиками творів Ермітажу (УНП готує звернення до Генпрокуратури), праві  колеги-музейщики, що вважають :
«Суть цієї системи полягає в тому, що музейні скарби розглядаються як матеріальні активи, інтегровані в економічний обіг держави, на кшталт золотовалютних резервів. За задумом розробників, при нагоді музейні речі можуть виступати заставою по кредитам, змінювати власника тощо.
І хоча лобісти цієї новації стверджують, що не планують торгувати речами з державних музеїв, вони не можуть пояснити, навіщо тоді взагалі розглядати Музейний фонд як активи ?!»
  Для тих, хто повірив, начебто музейні цінності при приватизації не будуть вивезені з України, пояснюю – якщо якийсь закордонний інвестор стане господарем музею, призначить своє керівництво, то все інше – справа техніки.