Цей, безумовно, найкращий вислів Ф.Енгельса приходить мені на пам'ять майже кожного разу, коли проводиться круглий стіл, або інша тусовка, присвячена історичним питанням.
На жаль, організатори таких речей не знають, хто справжній вчений, а хто просто захистив дисертацію, і запрошують не найкращих, а тих, хто сидить вище
Тому серед запрошених найчастіше опиняються В.В. Іваненко та В.К. Якунін , яких я вважаю фальсифікаторами історії. Їх агресивне неуцтво я хочу розкрити на прикладі їх спільної книги: "ОУН та УПА у Другій світовій війні: проблеми історіографії та методології".
Отож про методологію і поведемо розмову, причому мушу зізнатися, що я лишаюся багато в чому прихильником ленінської методології (не плутати з ідеологією), зокрема, вважаю абсолютно правильною думку Леніна про те, що завжди треба ставити питання "qui prodest?" - "кому вигідно?". Також зізнаюся, що єдине, в чому згоден з авторами, так це в тому, що головними принципами методології повинні бути об'єктивність та історизм.
Сталося так, що вперше я відкрив цю книгу на с.96-97 та прочитав таке:" Репресії та депортації сталінського режиму не можна виправдати. Але чому вважається законною та виправданою підготовка ОУН до збройного повстання проти законної та легітимної влади?" Законна та легітимна - це одне і теж саме, автори просто не знають історичної термінології та, головне, нічого не бажають знати про повстання голландців проти законної влади Філіппа ІІ, американців проти законної влади Георга ІІІ, боротьбу ірландців проти законної влади тієї ж таки Англії, угорців, чехів та багатьох інших народів проти легітимної влади австрійського імператора - прикладів багато. ( До речі, як бути з повстанням Богдана Хмельницького проти легітимного короля та законно обраного сейму?)
Трохи раніше (с 93) стверджується, що законність та легітимність радянської влади ствердило населення Західної України "своєю активною участю у виборах". Хіба обидва професори не знають, ЯК проводилися радянські вибори? Виходить, що вони й досі вважають законними "вибори" одного депутата з одного кандидата…
Історизм та об'єктивність полягають в тому, що Радянський Союз був тоталітарною державою, де будь-яка форма захисту своїх ідей, окрім опору зі зброєю в руках, була абсолютно неможлива.
Автори вважають - і повторюють це кілька разів - що сталінські репресії були спровоковані націоналістами (с 114 та багато інших). Вони навіть пишуть "Влада ЗМУШЕНА(!) (виділено мною -К.К.) була реагувати на антидержавні, протиправні дії…". По-перше, залишається довести, що це ОУН спровокувала Леніна на декрет про розстріл селян-заручників, якщо залізничну колію не розчистять від снігу, та на наказ забирати в селян України вдвічі більше хліба, аніж встановлено продрозкладкою (а продрозкладка - це всі надлишки. Я часто задавав своїм учням питання: "Що це - вдвічі більше, ніж всі надлишки?", а вони без підказок відповідають: " Голодомор"); або що запровадження у 1938 році машини-душогубки (автор винаходу - завгосп Московського Управління НКВС Берг) сталося тому, що "влада змушена реагувати на протиправні дії" - бо через провокації ворогів народу вже й куль не вистачало.
По-друге, на с 51-52 автори гостро критикують Центральну Раду за те, що вона не підтримала Жовтневу Революцію та почала роззброювати Червону Гвардію, заарештовувати більшовиків…Отже, коли готується повстання проти комуністів - це протиправні дії. Коли самі більшовики повстають - це законна революція. Сталін, аби запобігти повстанню, масово знищує людей - це він змушений реагувати "на антидержавні дії". Центральна Рада, аби запобігти повстанню, роззброює та арештовує - цього ніяк не можна! Чудова методологія та яка ж об'єктивна… Цю методологію застосовували усі тирани усіх часів та народів - моя влада законна, бо так записано у прийнятих мною самим законах, отож я маю право знищувати тих, хто проти. Будь слухняним рабом - і нічого з тобою не станеться.
До речі, в тому документі, який автори вважають відповіддю режиму на дії ОУН (с 96), йдеться про депортацію 100 тис. ПОЛЯКІВ! Історики мене зрозуміли, прфессорам пояснюю, що в ОУН НІКОЛИ НЕ БУЛО ЖОДНОГО ПОЛЯКА.
Та це ще навіть не квіточки, а бруньки. Далі професори пишуть: " Якби вони (ОУН та УПА) були загальноукраїнськими організаціями або виступали ТІЛЬКИ ЗА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНУ ЧИ НАЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНУ АВТОНОМІЮ ГАЛИЧИНИ, ТО, НАПЕВНО, МАЛИ Б ЯКЕСЬ ПРАВОВЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ ПІДГРУНТЯ…"
Цих слів досить - можна боротися за автономію Галичини, не можна - за незалежність усієї України… Щодо загальноукраїнської організації - то це словоблуддя, бо всі національно-визвольні повстання, як успішні, так і ті, що зазнали поразки, починалися в одному регіоні, а потім, якщо вдавалося, виходили за його межі.
Відповідно до своєї методології автори засуджують демонстрацію ветеранів ОУН в Києві у таких словах: "То ж які моральні підстави мали представники ОУН - УПА проводити демонстрацію в Києві, для визволення якого від фашистів вони абсолютно нічого не зробили?".
Моя ж методологія підказує мені, що звільняти Київ довелося тому, що фашисти його захопили. А захопили тому, що у фланг захисникам Києва вдарив Гудеріан. А він зміг вдарити, бо комуністи створили таємні училища для навчання німецьких танкістів та льотчиків на території СРСР (Німеччині було заборонено навчати льотчиків та танкістів). Що якби не допомога СРСР, то Німеччині знадобилося б значно більше часу, аби підготуватися до нової війни. Що пакт Молотова-Ріббентропа дав Гітлеру можливість бити своїх противників поодинці. Що Гітлер прийшов до влади, бо комуністи розкололи демократичні сили Німеччини.
Я беру в руки офіційну біографію Ернста Тельмана, написану Інститутом марксизму-ленінізму НДР та читаю промову генсека німецької компартії 20 листопада 1932 року. До призначення Гітлера канцлером залишилося 70 днів. Тельман закликає створити єдиний пролетарський фронт та перераховує, кого він хоче там бачити: "соціал-демократи, християни, ГОТОВІ ДО БОРОТЬБИ НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИ, члени вільних профспілок". Більшість читачів вже все зрозуміла, для професорів пояснюю, що націонал-соціалісти - це гітлерівці… Це не єдиний факт, і навіть не єдина сотня фактів - з такими "антифашистами" Гітлер міг нічого не боятися. А якби комуніст Берг не винайшов машини-душогубки, то, може, фашисти менше б знищили радянських людей. Бо самі вони не додумалися б.
З нечуваним блюзнірством автори звинувачують ОУН :" Тоді, коли весь український народ самовіддано … заліковував рани, бандерівці, продовжували …братовбивчу громадянську війну". Формулювання "весь народ" виходить з методології, що, мовляв, наші однодумці - це народ, а інші - вороги народу. Подобається це комусь, чи ні, але оунівці - частина українського народу. По-друге, якраз у цей час загороджувальні загони самовіддано боролися зі спробами українських селян втекти з районів, охоплених третім голодомором.
Але навіть не це основне. Головне - що влада і не думала дати українському народу можливості хоч якогось вибору, народ не міг висловити свою точку зору навіть з дріб'язкових питань, більше того, в умовах тотальної цензури народ і не міг сформувати свою точку зору, бо він не знав фактів. І радянська імперія крала у нас майбутнє, забороняючи найперспективніші науки, до речі, автори посилаються на " свідчення" Т.Лисенка [!] як на історичне джерело. Це той самий "народний академік", який нищив генетику та генетиків, який стверджував, що в нього під час дослідів від пари ховрашків народилося жабенятко, з насіння капусти виросла ріпа, що вівці НІКОЛИ не народжуються від овець ("овца из овцы - это чепуха") - виявляється, він у 1960 р. на пресовій конференції повідомив світову громадськість про страшні злочини ОУН, а автори вважають це достовірним історичним джерелом. Питання – чому влада для такої заяви не знайшла історика чи юриста, занадто для них складне.
Тепер я маю намір дещо змінити порядок викладення та розгляну методологію Іваненка та Якуніна за окремими її аспектами та за допомогою прикладів.
Приклади прямої неправди:
1. На с 242 без будь-яких зауважень наводиться документ з оригінальною назвою "З виступу голови українського центрального комітету ОУН В. Кубийовича з холопською вдячністю фашистським окупантам за створення дивізії буржуазно- націоналістичних головорізів СС "Галичина".
Панове "проФФесори"! Центрального комітету ОУН не існувало НІКОЛИ! А Кубийович був безпартійним. (До речі, вони його і в авторському тексті називають оунівцем).
2. На с 113 написано: "За останніми розрахунками фахівців Міністерства юстиції Польщі на території Західної України та Західної Білорусії радянські репресії 1939-41рр. охопили всього 473 тис. громадян …" Використання слова "ВСЬОГО" означає, що професори вважають цю цифру маленькою… Та цитата сфальшована. У висновку польського Мінюсту насправді сказано "473 тис. колишніх громадян Другої Речі Посполитої " - різниця величезна, бо, окрім колишніх володінь Польщі, були ще румунські, репресували також громадян тодішньої Румунії.
Оце так історія з географією! Роблять вигляд, що Буковини не існує, в такий засіб зменшують кількість жертв і називають це науковою методологією! Я не вірю і ніколи не повірю, що можна не знати таких елементарних речей. Школярі знають про приєднання Буковини до Бессарабії! Другим доказом, що неправда - свідома, є сам факт фальсифікації цитати.
Третій зразок неправди: автори запитують -" чому США та Англія …пішли на союз зі "сталінським Радянським Союзом" (лапки авторів), а не з гітлерівською Німеччиною?". З цього робиться висновок проти ОУН, проте… Історики вже регочуть, решті пояснюю: Англія оголосила війну Німеччині 3 вересня 1939р. Майже через два роки Гітлер напав на СРСР і ці країни автоматично стали союзниками. У промові 22 червня Черчилль підкреслив, що «нацизм успадкував найгірші риси комунізму» і у Англії НЕМАЄ ІНШОГО ВИХОДУ, БО У ВИПАДКУ ПЕРЕМОГИ НАД СРСР ГІТЛЕР ЗНОВУ НАПАДЕ НА БРИТАНІЮ. (До речі, цей абзац з промови Черчилля майже дослівно зівпадає з листом Гітлера до Муссоліні, яке було написано лише за день до того, тобто сер Уїнстон правильно розгадав задуми ворога. Ще через півроку Гітлер сам проголосив війну США. Отож ці три країни стали союзниками не з власної волі, а … Гітлер сам створив коаліцію проти себе.
Я міг би навести ще десятки випадків прямої неправди, але тоді не залишиться місця для інших аспектів методології авторів, зокрема для НАПІВПРАВДИ.
Два професори присвячують чотири сторінки апології В.І.Леніна як діяча, що вірно розв'язав національне питання, але аналіз його діяльності завершують …1917роком.
Просте питання - якщо Ленін НА СЛОВАХ критикує П'ятакова за україножерство, а НА ДІЛІ ставить того ж П'ятакова на чолі уряду України, НА СЛОВАХ критикує Лаціса за жорстокість, а НА ДІЛІ призначає його головою Всеукраїнської ЧК - то яка ціна словам Ілліча?
Ще приклад напівправди: автори картають підручники з історії України за те, що в них мало приділяється уваги подіям за межами України, зокрема, Курській битві. І ані слова про те, що, крім підручників з історії України існують підручники з всесвітньої історії, причому на уроках з теми "ІІ світова" обидві історії об'єднуються, учні працюють і з одним підручником, і з іншим. Це знову ж, далеко не повний перелік випадків напівправди, яку багато хто вважає гіршою за повну брехню.
Пробачте. Мало не забув найбільш ганебний випадок. Автори багато разів посилаються на документи ОДНІЄЇ ветеранської організації, як на точку зору ВСІХ ветеранів. Проте існує інша, альтернативна організація, яка визнає УПА і активістом якої був їхній покійний особистий друг, професор Черненко. Зараз вони роблять вигляд, що героя війни - рядового Черненка - не існувало на світі…
Автори порушують закон логіки "Тягар доказів". Вони цитують газетні статті радянської доби, де понаписано всяких жахів без жодних посилань на документи та питають, чому українські вчені їх не спростовують. Ні, автори повинні були навести докази, що вони не брешуть.
Якунін та Іваненко порушують наукову етику. Вони якнайдокладніше переповідають критику Леніним Троцького та Юркевича. Яке відношення мають до ОУН хоч той, хоч другий - це таємниця їхньої методології, але…Вони ані словом не згадують, що ж Юркевич та Троцький відповідали Ульянову, а вони відповідали, і відповідь Юркевича дуже сильна. Така гра в одні ворота попросту непристойна. Мабуть, у них і досі в голові не вкладається, що Ленін – не Бог, а людина і правило "якщо розповідаєш про полеміку, то треба викласти погляди обох сторін" поширюється і на Леніна з його опонентами.
Так само, роблячи екскурс в історію XVII-XVIII ст. та картаючи Мазепу за "зраду" (с 19), автори неначе навмисно обирають тільки ті аргументи, які повністю спростував М.Ю. Брайчевський. Висувати аргументи та замовчувати давно оприлюднені контраргументи - це не об'єктивність і не історизм. Це - ганьба.
Так само непристойним методом автори захищають термін "Велика Вітчизняна війна" . Вони визнають, що він народився не в народі, але терміни "виробляє сама наука". І додають, що цей термін безроздільно панував в радянський історіографії. Проте його виробила зовсім не наука. Вперше він з'явився у передовій статті газети "Правда" від 23 червня 1941, автором якої був Омелян Ярославський , що має таке ж відношення до науки, як Сталін до гуманізму. Термін Ярославського безроздільно панував тому, що цензура не пропустила б ніякого іншого. Посилатися на таке панування - це просто моветон.
А тепер, читачу, згадайте початок статті та задайте собі питання:"qui prodest така методологія?"
