Ми перемогли.
Сьогодні, між 9 та 10 годинами ранку Конституційний Суд України задовольнив позов лідера Української Народної партії Ю. Костенка і визнав антиконституційним закон про вивішування червоного від безневинної крові прапору КПSS.
Ця перемога – черговий доказ, що, як і в часи Кучми, влада починає рачкувати, як тільки наштовхується на навіть слабенький опір.
Це доводить, що не все в політиці залежить від тушок, і що в політиці, як і в житті, бувають ситуації, коли навіть велика кількість євнухів не може замінити справжніх чоловіків.
Що нам тепер робити?
По-перше, усвідомити, що тепер усі провокації, які планували комуняки та собачники – поза законом. Закон буде 22 червня – на нашому боці.
Це, ясна річ, не означає, що міліція буде на боці закону.
Я просто мушу додати, що взагалі ідея якихось «шествий» (не хочу поганити українську мову) 22 червня – ця ідея така ж маразматична, як діяльність пані Вітренко.
22 виповнюється сімдесят років, як Радянський Союз, ВКП (б) та особисто товариш Сталін, вибачте на точному слові, обіс… по самісінькі вуха.
І тільки.
Можна сперечатися, скільки літаків було спалено на аеродромах, а скільки кинули в паніці, але це не принципово.
Коли обділялися, тоді обділялися.
І є все ж таки на Землі справедливість.
Слава Україні.
